Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів: «Ми не хочемо крові, ми хочемо грошей»

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) за період з 2014 року отримав в управління 95 банків. Астра Банк був проданий приватному інвестору, ПриватБанк – уряду, 31 банк – повністю ліквідовано, а ще 62 – залишаються в процесі ліквідації.

На тлі соціальної кризи, що розгорнулася у 2014 році, фонд позичав у Нацбанку і Мінфіну, щоб виплачувати встановлені законом компенсації вкладникам.

Засоби залучалися без урахування специфіки ситуації під 9,99–12,5%, що призвело до формування заборгованості на рівні 117 млрд грн. Аби погасити такий борг за рахунок регулярних зборів з банків буде потрібно понад 13 років.

Яким може бути вихід з ситуації, що склалася, і які зміни очікуються в системі гарантування вкладів, Mind розповіла директор-розпорядник ФГВФО Світлана Рекрут.

Світлана Рекрут
Фото: прес-служба ФГВФО

– Як фонд оцінює пропозицію Олега Бахматюка про добровільне врегулювання боргу? Чи надходили подібні пропозиції від інших бенефіціарів великих банків, що ліквідуються?

– Тема Бахматюка (основний бенефіціар VAB Банку і банку «Фінансова ініціатива», оголошений у розшук у листопаді. – Mind) зараз дуже актуальна. Ми отримували пропозиції від нього щодо реструктуризації боргу перед фондом і Нацбанком. Першу – ще два роки тому. Без конкретних цифр, просто декларація наміру. Ми своєю чергою прийняли рішення почати вивчати юридичні можливості, але на цьому все і закінчилося.

Тоді питання щодо акціонерів і пов'язаних осіб ще не стояло так гостро, ліквідація банків була в активній фазі – ми сконцентрувалися на роботі з активами, на тому, як збільшити ціну продажу, як залучити максимальну кількість інвесторів. Добровільне врегулювання було, м'яко кажучи, не на часі.

Зараз більшість банків перебуває на своєму останньому році ліквідації, і стягнення шкоди з пов'язаних осіб і колишніх акціонерів неплатоспроможних банків стає ключовим, якщо не єдиним, джерелом коштів для виплат кредиторам.

– Тобто відповідна можливість існує?

– Є два шляхи, крім добровільного врегулювання: стягнення через кримінальні процеси або через цивільні процеси, у тому числі в іноземних юрисдикціях. Для першого і другого випадку нам необхідні доказ провини і чітка сума збитку. Тільки після цього ми приходимо до виконання рішення суду або стягнення збитків, що забере роки. Це не тільки в Україні: термін до отримання вироку в судах іноземних юрисдикцій – це п'ять–сім років.

Відповідно, найбільш швидкий шлях отримання грошового потоку – добровільне врегулювання. Це, напевно, найефективніший спосіб для нас, але і один з найризикованіших, оскільки вимагає прийняття конкретного рішення тут і зараз, ґрунтуючись на незрозумілих перспективах.

Повертаючись до конкретного кейсу по Бахматюку (борг перед фондом – 11 млрд грн, за кредитами НБУ – 10,6 млрд грн, за кредитами держбанків – 7,7 млрд грн. – Mind) – влітку він направив пропозицію без цифр, а через кілька тижнів, у міру загострення його відносин з правоохоронними органами, другу, в якій окреслив умови. Він запропонував 8 млрд грн сумарно для фонду і НБУ, з яких 500 млн грн кладуться на escrow-рахунок або на депозит для підтвердження серйозності його намірів, а всю суму він виплачує протягом п'яти–семи років.

– Якісь рішення за цим зверненням були прийняті?

– Після першої пропозиції виконавча дирекція фонду прийняла рішення розглянути можливості добровільного врегулювання, а саме: вивчити юридичні механізми, розробити юридичну конструкцію, провести консультації, розрахунки і т. д.

Крім того, тепер незрозуміло, як йти за сценарієм добровільного врегулювання. Є певні процесуальні обмеження, оскільки вже є підозра. Поки ж в Україні, як мені здається, немає подібної практики, і її доведеться напрацьовувати, якщо до цього дійде справа. По другій пропозиції наших рішень не було. Ми її не відкинули, але і не погодилися з однієї простої причини: щоб прийняти або відхилити такого роду пропозицію, необхідний реальний аналіз у двох напрямках.

По-перше, юридичних перспектив стягнення через господарські та кримінальні процеси і очікуваного грошового потоку від цих «вправ» у часі, по-друге – розрахунок економічної можливості Бахматюка і його компанії платити. Можна підписати реструктуризацію і на 30 млрд грн, але якщо у компанії немає можливості платити, то це буде явний фейк, приречений на провал. Останнє, що нам хотілося б отримати, – це ще один необслуговуваний борг.

– А практично наскільки фонд готовий до реалізації цієї ідеї?

– Фонд готовий до таких кроків. Крім того, можливість мирових угод передбачена в законопроєкті, який, сподіваюся, найближчими місяцями буде схвалений парламентом.

Необхідність такої законодавчої опції схвалена МВФ і СБ. Але на сьогоднішній момент жодних домовленостей ані з Бахматюком, ані з Костянтином Жеваго (основний бенефіціар банку «Фінанси і кредит», оголошений у розшук у жовтні, підозрюється в розтраті коштів банку на 2,5 млрд грн. – Mind) у нас немає.

– Жеваго теж направляв пропозицію фонду про добровільне врегулювання боргу?

– Офіційних листів від Жеваго не надходило, але під час судових процесів його юристи заявляли готовність до добровільного врегулювання боргу. У цілому жодних інших офіційних пропозицій, крім пропозиції Бахматюка, у фонд не надходило.

Додам, що найкраща світова практика щодо добровільного врегулювання – у США. І у нас зараз працює команда радників від FDIC (Федеральна корпорація зі страхування депозитів США. – Mind), які і є фахівцями в галузі добровільного врегулювання і реалізували десятки подібних кейсів у себе вдома. Вони допомагають нам підготувати реалізацію кращих напрацювань.

Якщо ми говоримо про досвід стягнення коштів через цивільні або кримінальні процеси, то на кожен отриманий долар в середньому припадає 25–30 центів витрат. У цілому це досить дорогий і тривалий процес у всьому світі, який може не принести нам швидкого бажаного результату.

А щодо добровільного врегулювання – це завжди дисконт. Процес укладання мирової угоди проходить швидше і є менш витратним порівняно з судовим розглядом, але це дисконт до суми боргу.

Рівень дисконту в Америці – це повністю суб'єктивна думка команди професіоналів. В Україні ми розуміємо, що відмовимося від повністю суб'єктивної думки. Це як мінімум дуже небезпечно. Швидше за все, ми будемо ґрунтуватися на експертних висновках аудиторських компаній світового рівня, які спеціалізуються на таких речах. І обов'язково – на колегіальних рішеннях декількох рівнів.

Найголовніше для нас, як і в процесі продажів, – це максимальна прозорість і зрозумілість процесу.

– Які зміни несе підготовлений законопроєкт?

– Законопроєкт готовий до подачі хоч сьогодні. Але з урахуванням новорічного графіка роботи парламенту буде великим щастям, якщо він потрапить у зал у І кварталі 2020 року.

Загалом законотворчі устремління фонду можна розділити на три частини. Перша – це так звані швидкі норми, те, що потрібно для реалізації програми кредитування МВФ в Україні. Друга – широкі зміни в закон про систему гарантування вкладів. І третя – зміни, необхідні для імплементації євродиректив.

Початкова ідея рік тому була поєднати «широкий» закон і євродирективи в один. Але імплементація євродиректив відкладається в силу багатьох причин. Тому фонд зараз розробив законопроєкт, який «ремонтує» основні механізми на тих ділянках, де були виявлені проблеми в ході ліквідації банків за останні роки. Законопроєкт про євродирективи – наступний етап.

Чинний закон про систему гарантування вкладів приймався у 2012 році. Все виписувалося з теорії: блок ліквідації, блок регулювання, блок роботи з пов'язаними особами – правильні з теоретичної точки зору. Але з 2012 року ми пропустили через себе 95 банків і маємо абсолютно чітке розуміння, що в цьому законі не працює і що потрібно виправити. У законопроєкті, який ми підготували, всі ці речі враховано.

– У чому суть поправок «ремонтного» законопроєкту?

– Він регулює роботу з пов'язаними особами та колишніми акціонерами. Це, серед іншого, має дозволити нам забезпечувати грошовий потік після ліквідації банків для виплат кредиторам.

Ми скорочуємо термін ліквідації банку з п'яти до трьох років, але після трьох років залишаємо за собою право не вилучати юрособу з реєстру, якщо є непродані активи (наприклад, якщо активи під арештом або під мораторієм).

Тобто активна ліквідаційна процедура – три роки. Після закінчення трьох років усі активи повинні бути продані, всі кредитори – задоволені тією мірою, в якій зібрані гроші від реалізації активів, процес ліквідації банку має бути повністю завершено.

Після цього ми займаємося лише стягненням збитків з пов'язаних осіб і колишніх акціонерів, а також активами, реалізація яких була обмежена через судові заборони на продаж, арештів у межах кримінальних проваджень, мораторію на реалізацію, наприклад, квартир, де прописані неповнолітні діти.

Теоретично ми повинні або списати такі активи, або передати на благодійну організацію. Але жоден з варіантів нам не підходить. Тому нам необхідно було винайти механізм, який дозволяє і далі ці активи реалізовувати в ім'я кредиторів. Кредитори четвертої черги (фізособи з вкладами на суму понад 200 000 грн. – Mind) після прийняття цього законопроєкту мають реальний законний шлях, яким чином отримати гроші.

І нарешті, найголовніше для нас – врегулювання боргу Фонду гарантування перед Мінфіном.

– Які наслідки це рішення матиме для платників податків?

– Результати цього рішення – вкрай позитивні. Це і можливе підвищення суми гарантування вкладів, і перехід на іншу систему оцінювання ризиків.

У нас борг перед Мінфіном зараз близько 50 млрд грн, а з нарахованими відсотками – 117 млрд грн. Без реструктуризації всі гроші, які фонд отримуватиме від живих банків, – всі до копійки – будуть відправлятися в Мінфін протягом 13 з половиною років.

По суті, не можна буде говорити про здатність фонду виконувати свою місію за законом, тобто забезпечувати захист вкладників та інших кредиторів, а також зміцнювати довіру до банківської системи України.

Тому реструктуризація боргу – один із пріоритетів для нас і умова стабільного фінансового становища фонду в подальшому. Ми раді, що є підтримка доцільності цього з боку МВФ на рівні меморандуму про співпрацю.

Був план провести реструктуризацію до кінця поточного року, але цього вже не станеться. Тому наступний дедлайн, який ми для себе ставимо, – перше півріччя 2020 року. ЄБРР спеціально підключив до нас експертів світового рівня, які допоможуть виробити найоптимальнішу програму реструктуризації.

– Яким бачиться механізм реструктуризації?

– Ми пропонуємо борг фонду перед Мінфіном перекваліфікувати в умовне зобов'язання, без термінів. Йдеться про відсотки і про суму основного боргу.

Це дозволить відразу вивести капітал ФГВФО в позитивний діапазон. При цьому передбачити, що всі гроші, які буде отримувати фонд від подальшого продажу активів і роботи з пов'язаними особами, направлятимуться в Мінфін.

А все, що приходитиме від внесків «живих» банків, акумулюватиметься у фонді, щоб він відповідав критеріям стійкості страховика депозитів. Так ми відокремимо «живі» банки та їхні внески від «мертвих» фінустанов.

Жодна справедлива система не передбачає, що Фонд гарантування платить 12% річних за гроші, залучені на покриття наслідків кризи. Фонд – не приватне корпорація з прибутком: у нас не існує такого джерела отримання коштів, щоб покрити 12% річних. Це була вкрай невигідна для нас програма фінансування.

Але коли ми залучали гроші під високі відсотки, була «пожежа», під вікнами стояли тисячі людей. Було величезне соціальне напруження. Всі в країні думали, як виплатити, а не про те, на яких умовах взяти в борг. Зараз ми це розплутуємо.

У всіх країнах світу є певні відсотки кредитування страховика депозитів, зазвичай це 1–2%. У нас у законодавстві на той момент не існувало норми, що дозволяє уряду надавати такі позики, і всі, до кого ми тоді зверталися, побоялися дати під 1–2%, ось і видали нам під облікову ставку Нацбанку. І торгуватися було неможливо, коли на вулиці стоять натовпи вкладників.

– Можливість списання боргу обговорюється?

– Списання як таке або переведення в умовне зобов'язання – це не має принципового значення.

Існує чітка настанова, зокрема й у рамках співпраці з МВФ, що ФГВФО має бути абсолютно фінансово стійким. Це принципова річ для стабільної банківської системи в країні.

Поки немає остаточного рішення – чи буде проведена реструктуризація суми всього боргу або тільки відсотків. А від цього залежить, як швидко фонд отримає позитивне значення капіталу.

ФГВФО вже погасив 41 млрд грн кредитних зобов'язань: 26 млрд грн – погашення кредитів Нацбанку, 15 млрд грн – погашення кредитів Мінфіну. Ще близько 11 млрд грн – сплачені відсотки, зокрема до бюджету – 5,5 млрд грн.

– Яким може бути підвищення гарантованого відшкодування при неплатоспроможності банків?

– Є декілька критеріїв для визначення оптимальної суми гарантування за вкладами: ВВП, рівень покриття вкладників та інше. Наразі ми бачимо можливим після реструктуризації боргу підвищення суми гарантування на першому етапі від 200 000 до 600 000–800 000 грн.

Це той оптимальний рівень, який дозволив би повернутися до докризового рівня. Тоді доларовий еквівалент суми гарантування становив близько $25 000, а на сьогодні лише $8000. Це був би абсолютно підйомний рівень для фонду в перспективі декількох найближчих років.

– А як же євростандарти?

– За євродирективами, до яких ми прагнемо, рівень гарантування має бути 100 000 євро. Але на досягнення цього рівня після прийняття відповідного рішення відводиться до восьми років. Тобто це десь 2029–2030 роки. Виходячи з цього, ми вибудовуватимемо свою фінансову позицію і грошові потоки.

До речі, після впровадження євродиректив клієнти лайфових страхових компаній і кредитних спілок можуть очікувати поширення гарантій на свої вкладення. Це перспектива ближче до 2021 року.

– Держбанки готують до приватизації. Участь ЄБРР у капіталі Ощадбанку планується на рівні 20%. А коли цей держбанк може почати платити внески до Фонду гарантування?

– Ощадбанк повинен увійти в систему гарантування вкладів з 1 липня 2020 року. Це робочий план. Він обговорюється. Щоб це сталося, банк має виконати домашню роботу з формування реєстрів і ще низку рутинних технічних моментів.

Світова практика показує, що приватний власник – найефективніший. А входження іноземного капіталу в банківський сектор – це потужний позитивний сигнал про потенціал банківської системи і прогрес в її стабілізації.

Але який інвестор купить банки з величезним рівнем NPL? Тому зараз таке актуальне питання роботи з поганими кредитами в держбанках. Як не раз заявлялося, NPL – основне завдання для нових наглядових рад держбанків, і вони формувалися в тому числі з урахуванням цієї проблематики. Я вірю в те, що наступного року питання NPL буде вирішене.

– Чи можливе передання держбанками своїх NPL до Фонду гарантування?

– При фонді жодні санаційні установи створювати точно не планується. Ми переконані противники будь-яких сателітів.

Якщо у держбанків є бажання щось продати через інфраструктуру фонду, то важливо не втратити момент, поки ринок гарячий. Інфраструктура і експертиза у фонді є, ринок проблемних активів створений, і він зараз на своєму піку. Якщо буде воля держави, що це повинен буде зробити ФГВФО, – ми зробимо.

– Як можна оцінити ситуацію з відповідальністю, зокрема, співробітників самого фонду?

– Питання болюче. Нами подано близько 6000 заяв до правоохоронних органів на загальну суму приблизно 400 млрд грн. З них до вироків у нас дійшло 20. Сума збитку по них близько 120 млн грн, тобто в рамках статистичної похибки. Решта кримінальних справ – або в процесі розслідування, або десь «підмерзлі».

В останні декілька місяців у нас значно активізувалися багато кримінальних проваджень: з'явився якийсь діалог. Звичайно, хотілося б, щоб він був краще, але головне, що він є – з ГПУ, СБУ і ДБР.

У Генпрокуратурі був створений спецвідділ по роботі з активами, виведеними з банків. Саме завдяки зусиллям цього відділу ми маємо фіналізації проваджень щодо VAB Банку, а також банку «Фінанси і кредит». У найближчому майбутньому буде Дельта Банк і ще низка великих фінустанов – ми бачимо зрушення. Це не нові справи, вони розслідувалися по три-чотири роки. Просто не було політичної волі натиснути на фінальну кнопку.

Але ми не хочемо крові, ми хочемо грошей. Наявність підозри не дає грошового потоку. Тому направлятимемо всі сили, щоб ці провадження доходили до суду з подальшим відшкодуванням збитків.

Щодо співробітників – гучний кейс Юлії Приходько, який зараз на стадії судів. Це сумний епізод у нашій історії. Щодо хабарів – єдиний епізод. Це було серйозне потрясіння для нас. Після цього випадку ми посилили роль колегіальних органів. У нас є і постійні рокіровки уповноважених осіб: переміщаємо з банку в банк, щоб у них не було впевненості, що вони там надовго, і щоб вони не вибудовували там якісь нехороші схеми. Колегіальність прийняття рішень – найкращі ліки від корупційних ризиків.

У нас пройшла перша хвиля скорочень: 34 людини пішли, або близько 10%. Була повністю переформатована робота юридичного блоку і департаменту розслідувань. У керівництві змін не плануємо: команда згуртована, професіонали, втрата кожного бійця буде великим ударом по ефективності.

– Йде обговорення можливості чергової глобальної економічної кризи, яка може вплинути і на Україну. Чи є у фонду план Б на випадок відновлення банкрутств банків?

– Банкрутство банків – абсолютно нормальний процес, він існує в усьому світі, і це своєрідний природний відбір. Не бачу трагедії, що хтось до нас прийде знову. Фонд до цього повністю готовий. Але, звичайно, цього б не хотілося.

Хочу відзначити важливу річ: якість банків, які до нас приходили останніми, істотно краща за ту, що була у 2014 році. Це досягається шляхом поліпшення і посилення нагляду з боку НБУ і нашій з ними злагодженій роботі, зокрема й завдяки застосуванню інструментів раннього реагування.

Чи очікуємо ми якусь істотну кризу і банкопад масштабу 2014 року? Вважаю, що такого чекати не варто. Рівень капіталізації та фінансової стійкості банків сьогодні – це небо і земля порівняно з тим, що було у 2014-му. Певні ризики, звичайно ж, існують, але впевнена, що вони повністю керовані.

Усі банки своєчасно платять збори до ФГВФО, до копійки. За січень – жовтень від регулярного збору надійшло 3,6 млрд грн – заборгованість нульова.

– Фонд оцінював зобов'язання ліквідованих банків перед вкладниками-фізособами з вкладами понад 200 000 грн і юрособами на рівні 70 млрд грн і 112 млрд грн відповідно. Якийсь прогрес за розрахунками з цими категоріями постраждалих є?

– 13 банків змогли виплатити вкладникам «200+». Загальна сума виплат кредиторам четвертої черги – 2,8 млрд грн. Це 641 людина.

Наприклад, банк «Форум» виплатив 1 млрд грн, тобто близько половини вимог кредиторів четвертої черги. ВБР розрахувався майже повністю – на суму 720 млн грн. Діамантбанк погасив 530 млн грн із загальної суми в 750 млн грн. Почав виплати по цій категорії Платинум Банк. По п'яти невеликих банках (Прайм-банк, Кредитпромбанк, Грін Банк, «Народний капітал» і «Юнісон») вимоги кредиторів четвертої черги повністю задоволені. У банку «Юнісон» вже виплачена навіть сьома черга, в якій юридичні особи. У цілому з початку банкопаду ФГВФО погасив вимоги вкладників та інших кредиторів неплатоспроможних банків на суму 42 млрд грн.

Загалом не все так погано, але хотілося б краще.