Випуск №9. СОРГО, НУТ І ІНША ЕКЗОТИКА. ЯК АГРАРІЇ СТАВЛЯТЬ НА СЛУЖБУ ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ

Перед агрокомплексом України стоїть стратегічний виклик: потепління клімату. Воно одночасно несе серйозні загрози - втрати врожаю через засухи, а й відкриває привабливі перспективи - отримувати того ж врожаю набагато більше.

Рік тому спекотне весняне сонце на тлі дуже сухої погоди неабияк налякало України перспективою різкого падіння врожаю. Тоді посухи вдалося уникнути - дощі кінця травня і початок червня розставили все по своїх місцях. Однак глобальне потепління ніхто не скасовував, і Україні потрібно бути готовою прийняти значні зміни в структурі свого сільського господарства.

 

Міграція кліматичних зон

Протягом останнього десятиліття агрокліматичні зони України поступово мігрують. В середньому вісім з десяти років виявляються посушливими. Вирощування злаків і таких культур, як соя і соняшник, зміщується на північ, в зони лісостепу і Полісся.

Головна проблема - не саме по собі підвищення середньорічної температури, а викликаний цим брак вологи. Через потепління збільшується випаровування, а харчування поверхневих і підземних вод зменшується. За оцінками вчених, водні запаси нашої країни до 2050 р можуть скоротитися на 20-30%. В Україні потепління відбувається на третину швидше, ніж в країнах Західної Європи: у нас температура піднялася на 0,6 градуса за 10 років (при цьому кількість опадів не збільшилася), а в Європі - на 0,4 градуса.

Вже сьогодні Україна не відповідає нормам забезпеченості водою, розробленим ЮНЕСКО (1700 куб. м води на одного жителя країни). В Україні цей показник становить 1000 куб. м, а в південних регіонах і того менше - від 400 до 500 куб. м.

Засуха в першу чергу викликає порушення в водному режимі рослин, які потім відображаються на фотосинтезі, диханні, вуглеводному і білковому обміні, пересуванні речовин, зростанні та т. д. В Україні посухи - часте явище. Однак якщо раніше найбільш посушливими вважалися крайні східні області (Донецька і Луганська), то сьогодні посушливим вже називають практично весь південь України.

За інтенсивністю посухи класифікують (як індикатор взята яра пшениця) наступним чином: дуже сильні, коли врожай ярої пшениці знижується більш ніж на 50% (таких посух було зафіксовано всього три: в 1891, 1921, 1946 рр.); сильні, коли урожай знижується в межах 25-50%, таких трапляється близько половини від загального числа; слабкі, коли урожай знижується на 20%.

Старший науковий співробітник НДІ гідрометеорології Світлана Краківська вважає цілком досяжною метою вирощування в Україні двох врожаїв за сезон. Також можливий перехід до вирощування культур, раніше не властивих нашій країні. Звичні ж культури на потепління реагують дуже по-різному. Наприклад, у картоплі високі температури ґрунту призводять до виродження бульб. Оптимальна температура для бульбоутворення- 17 градусів. З її підвищенням врожаї різко знижуються, а величина бульб зменшується.

У той же час для соковитих плодів високі температури вельми корисні в період дозрівання. З культурних рослин найбільшою жаровитривалістю і посухостійкістю володіють рис, сорго, бавовник.

Про сорго варто сказати окремо. Ця відносно нова для українських аграріїв культура швидко набуває статусу конкурента кукурудзи. У неї нижче вартість вирощування і вище невибагливість, тобто займатися цією культурою може практично кожен бажаючий фермер. Величезний плюс - сорго може обходитися без вологи до двох тижнів. Мінус - непереносимість заморозків. При цьому врожайність не сильно залежить від кількості добрив.

За минулий рік Україна експортувала понад 180 тис. т сорго, що говорить і про його торговий потенціал. За кордоном сорго цінують, так як ця культура - цінне джерело протеїну і вуглеводів. Крупу з зернового сорту використовують як добавки до спортивного харчування. У харчовій промисловості сорго широко використовується для виготовлення крохмалю і борошна.

Інша перспективна в нових умовах культура - нут. За даними Товариства виробників і споживачів бобових України, виробництво нуту в 2017 р зросла на 43%. За 2018-й даних ще немає, але відомо, що було зафіксовано зростання врожайності нуту, під який було відведено близько 30 тис. га. Одне з його переваг - висока посухостійкість.

За оцінками фахівців Сумського національного аграрного університету, на ринку нуту низька конкуренція, а попит сьогодні перевищує пропозицію. Як наслідок, високі закупівельні ціни - за тонну можна виручити близько $1 тис., а також хороша рентабельність - 55-70%.

Поки нут не сильно затребуваний на внутрішньому ринку, але добре йде на експорт - в 2017/18 маркетинговому сезоні він виріс на 15% в порівнянні з попереднім. Дуже активно його купують країни Близького Сходу і Центральної Азії. Головним покупцем українського нуту є Єгипет.

 

Бізнес підлаштовується під температуру

Ще три десятка років тому держава сама займалася оцінкою впливу кліматичних змін для АПК, силами наукових інститутів проводило відповідні дослідження і видавало чіткі вказівки, що садити, як поливати тощо. Колгоспам і радгоспам залишалося лише виконувати.

У 1990-х все змінилося. Спочатку не було грошей на аграрну науку, а потім вже нова модель суспільних відносин не мала на увазі, що держава повинна роздавати вказівки сільгоспвиробникам. В результаті сьогодні всі турботи по акліматизації взяли на себе представники приватного аграрного бізнесу.

Дрібні і середні фермери в основному пливуть за течією - придивляються до більш посухостійких сортів звичних культур, купують нові системи поливу, цікавляться переходом на вирощування "чогось тропічного". У свою чергу, агрономи великих агрохолдингів заздалегідь планують, як будуть коригувати сорти вирощуваних культур, а також технології вирощування в світлі того, що клімат в Україні стає все більш спекотним і посушливим.

Фахівці з рослинництва аграрного холдингу "Укрлендфармінг" розповіли "ДС", що в умовах глобального потепління вже скоректована робота в південному і східному регіональних управліннях, а саме: в ТОВ "ЮТС Агропродукт", ТОВ "Південь Агроінвест" та ТОВ "АП Придніпровське". Перш за все змінилася структура сівозміни, до 25% займає пар, який сприяє накопиченню вологи в грунті, тому що при наявності тільки річних опадів немає можливості отримати повноцінний урожай. Виходить, що один повноцінний урожай, отриманий раз в два роки, покриває витрати відразу двох років.

Також "Укрлендфармінг" почав використовувати у виробництві жаростійкі сорти і гібриди української та зарубіжної селекції. Тобто ті сорти культур, які стійкі до високих температур як повітря, так і грунту. Уже накопичено певний досвід: понад 12 років на площі 160 га в посушливих умовах проводиться моніторинг вирощування озимого ріпаку, соняшнику, озимої пшениці без обробки грунту. Такий підхід сприяє зниженню температури поверхні грунту і мінімізує непродуктивну витрату вологи.

Аграрний бізнес, звичайно, сам подбає про свої інтереси, але в досить короткостроковій перспективі. Діяти довгостроково і по всій країні - завдання уряду. Щоб український АПК в нових кліматичних умовах продовжував розвиватися, держава повинна взяти на себе як мінімум наукову сторону справи.

Якщо Україна зможе вирішити стратегічне завдання - забезпечити поля водою, то потепління клімату відкриє перед нашою країною відмінні перспективи. Українські аграрії готові освоювати нові культури, які в більш спекотних умовах дозволять зберегти рентабельність. Якщо розумно використовувати ці можливості, за рахунок зростання температур можна буде підвищити обсяг і врожаю, і аграрного експорту.