Вода, канали, цифри
Клімат змінюється по всій планеті - з цим сьогодні не сперечається ніхто. Україна теж не залишається осторонь від цього процесу, і глобальне потепління створює нові труднощі для вітчизняного аграрного сектора. Перш за все з тієї причини, що в наших широтах підвищення середньорічної температури супроводжується зовсім не тропічними зливами, а навпаки, - нестачею вологи, а часом і засухами.
Наслідки глобального потепління для України мало обговорюються в суспільстві, але від цього вони не стають менш руйнівними. Першими на сполох б'ють аграрії: для нормального вирощування культур їм все частіше не вистачає води. Через зміни клімату, укупі зі слабо розвиненим управлінням водними ресурсами, річки в Україні пересихають і змінюють русла. Одночасно напівпустелі поступово заміщають собою степу. Як результат, багато територій ризикують стати непридатними для ведення сільського господарства.
На думку фахівців, сьогодні основні проблеми українських сільгоспземель, пов'язані з відсутністю нормальної політики меліорації, - це втрата структури грунту, вітрова ерозія, утворення кірки, втрата вологоутримуючої здатності і втрата родючості як наслідок.
"Зміни клімату в Україні призвели до того, що степ сьогодні практично втратив роль житниці. Температури ростуть, і аграрне виробництво переміщається в зони лісостепу і полісся, - каже директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Ромащенко. - В Україні в 1991 р поливалось 2,6 млн га угідь, а сьогодні - 500 тис. га. Але замість того щоб збільшувати площу поливу, розвиток галузі практично зупинилося, через це степ засихає, її заміщає напівпустелю ".
Крім того, через потепління збільшується випаровування, а харчування поверхневих і підземних вод зменшується. Змінюється і хімічний склад води в річках: вчені спостерігають це по всьому басейну Дніпра.
За словами Ромащенко, попри наявність зарезервованих у водосховищах водних ресурсів в Україні погано розвинена політика водозбереження: її рівень не відповідає Європейській водній директиві, виконати яку Україна зобов'язалася в рамках угоди про асоціацію з ЄС. Все це не тільки загрожує появою депресивних, з точки зору аграрного виробництва, регіонів, а й веде до зменшення водності Дніпра - головної української ріки.
При цьому Держкомітет України по водному господарству наводить трохи інші дані, виходячи з власної методики підрахунку. За їхньою оцінкою, в країні є 2181 тис. га зрошуваних і 3307 тис. га осушених земель. У 1990 р поливалось 2,3 млн га зрошуваних земель. Після розпаду СРСР різко скоротилося використання зрошуваних земель. У 2010 р поливалось тільки близько 600 тис. га. Далі ця площа почала дуже повільно рости, майже виключно зусиллями приватного агробізнесу.
Площа зрошуваних земель різко скоротилася через те, що держава майже припинила фінансувати реконструкцію та відновлення зрошувальної мережі. Вона перейшла у власність муніципальних утворень, хоча і не приватизувалася. Муніципальні утворення ж просто не мали достатніх коштів для утримання місцевих меліоративних мереж. Найбільші втрати між 1991 і 2010 рр. понесли Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Одеська та Харківська області.
Втім, не варто забувати, що для нашої країни є актуальними не тільки зрошувальні, але і осушувальні системи. Якщо південь України часто страждає від посух, то північ (в основному Полісся) - навпаки, від надлишку води.
На території України налічується близько 2,8 млн га осушених земель, з яких на площі 1,1 млн га здійснюється двостороннє регулювання водного режиму (тобто в одні місяці відводиться надлишок води, в інші - компенсується її нестача). Близько 90% систем з двостороннім регулюванням водного режиму розташовані в басейні Дніпра, переважно в Поліссі (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська та Чернігівська області). Решта площі розміщені в басейнах річок Західний Буг, Дунай, Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець.
Херсонщина в авангарді
Фахівці впевнені: інвестиції в модернізацію зрошувальних систем в Україні дозволять збільшити аграрно-експортний потенціал країни. За попередніми розрахунками Мінагрополітики, в дану сферу може бути інвестовано близько $1,5-2 млрд.
За оцінками міністерства, збільшення площі зрошення дозволить незалежно від погодних умов щорічно отримувати додатково понад 10 млн т продукції рослинництва і створити надійну кормову базу для тваринництва. Представники Світового банку досить високо оцінили роботу української сторони з підготовки концепції модернізації всього меліоративного господарства країни. Але головна проблема поки так і не вирішується - у місцевих бюджетів немає коштів на відновлення меліоративних систем, а сільгоспвиробникам (особливо середнім і дрібним) не вистачає поливальної техніки і обладнання для ефективного використання зрошуваних земель.