Власник одного з найбільших українських агрохолдингів «Укрлендфармінг» Олег Бахматюк в інтерв’ю УНІАН дав відповідь на звинувачення НАБУ у розкраданні мільярдного кредиту Нацбанку, розповів про утиски з боку правоохоронців, наслідки від падіння своїх банків, поточний стан аграрного бізнесу та поділився поглядами на подальший розвиток українського АПК. 

На сайті «Економічної правди» 3 квітня був опублікований матеріал, в якому вас звинуватили в розкраданні кредиту на 1,2 млрд грн, виданого Нацбанком «VAB банку». Як ви можете прокоментувати ці звинувачення? 

У матеріалі, про який ви говорите, наводяться факти, які не були пов’язані між собою. Слідчий НАБУ надав Центру протидії корупції дані з різних періодів. Ця справа вже була досліджена понад чотири роки тому. Нею займались Слідче управління поліції, Служба безпеки України під наглядом прокурора. Справа налічувала десятки-сотні томів, було проведено тисячу допитів, встановлено масу фактів, а не лише ті, що наводяться у даній статті. Зрештою, справа була процесуально закрита. Потім Національне антикорупційне бюро три з половиною роки тому відновило справу по епізоду рефінансування на 1,2 мільярди гривень. Але це повне правове беззаконня, вони не мали на це права. Це пряме порушення закону «маски-шоу стоп». Виглядала ситуація так. З’являється така собі Ірена Росс (представник ГО «Фонд порятунку проблемних вкладників» - УНІАН), якою повністю керують детективи НАБУ, й ініціює відновлення справи. Ірена Росс є шантажисткою, вона вимагала гроші в обмін на свою увагу до моєї особи. Зараз втекла в Європу під поруку одного з народних депутатів, який так само щільно співпрацює з НАБУ. І вони фактично спровокували конфлікт інтересів, в результаті якого у справу знову вимушений був втрутитись генеральний прокурор. Вони три з половиною роки тероризують нашу компанію, було проведено тисячу допитів, обшуків. За цей час у них розвалились усі аргументи. Мені вже здається, що НАБУ створене спеціально для того, щоб кошмарити бізнес, прикриваючись категоріями «чиновник А-класу». Вони щось кажуть про підозри першому заступнику НБУ, але мені цікаво, скільки разів його допитували. 

Перш за все, зауважу, що потреби у цьому рефінансуванні в принципі не було. Фактично мене змусили взяти цей кредит. Зрозумійте, навіщо нам було брати цей кредит, якщо через місяць ввели тимчасову адміністрацію? Для чого давати поруку і, як то кажуть, погану заставу. Ми тоді ще намагались врятувати банк. Усю суму кредиту Нацбанку ми виплатили фізичним особам. Є акт Фонду гарантування вкладів на десяти сторінках, в якому чітко прослідковано, що кошти поступили на рахунки фізичних осіб. Заставою для даного кредиту став лікеро-горілчаний завод в Івано-Франківській області. НАБУ стверджує, що вартість цього заводу була штучно завищена. Але ми також проводили власні експертизи та довели, що він вартий тих коштів, які були зазначені в заставі. Це сучасний завод із новим обладнанням. На жаль, завдяки старанням Національного банку та інших учасників суперечки завод зупинився, тому що ми не змогли сісти за стіл переговорів і нормально домовитись. 

Ми вклали в нього 47 мільйонів доларів тільки в обладнання. На ньому працювало 700 людей. Вони виробляли товарної продукції в рік на 400 мільйонів гривень, платили податків 150 мільйонів гривень. Зараз завод стоїть, він нікому не потрібен, люди поїхали на заробітки до Польщі, держава не отримує податки. За чотири роки він просто вмер через постійні суди. Я півтори року тому написав листа в Нацбанк із пропозицією сісти за стіл переговорів і домовитись про розтермінування виплат по зобов’язанням. Тільки переговори про реструктуризацію є конструктивним рішенням. Але мене не чують. Легше знищити, ніж домовитись. 

Я розумію, що застосовується класична схема. Детективи НАБУ “зливають” слідчі матеріали у Центр протидії корупції. А той виходить у ЗМІ, комусь на голову вішають мішень, і «ату його!». За ці три з половиною роки і нашої, так би мовити, співпраці – я зрозумів, що у НАБУ є дві думки: їхня і неправильна. А це призводить до повної неможливості захистити свої права. Презумпція невинності не працює. Засоби піар-методик, які були використані у статті, впливають на економічну діяльність моїх підприємств, завдають репутаційні збитки. Це маніпуляція. Кредит рефінансування з банку не виходив, про це були складені акти. Наведені факти – це внутрішні банківські проводки. Тобто 1,2 мільярди гривень кредиту не мають жодного відношення до зазначених 45 мільйонів, переведених на рахунок компанії Quickom Limited. Коли ви читаєте матеріал, ви бачите: вкрадено мільярди доларів, фотографія олігарха. Робиться це, щоб створити фон і надалі спокійно порушувати закон. Фактично вони кажуть, що все, що до них досліджували МВС і СБУ, невірно. Але стоп, тоді приберіть МВС і СБУ. Створіть замість усіх них один орган, в якому бізнес зможе уніфікувати всі свої проблеми.

Думаю, так. Я зустрічався з керівництвом НАБУ кілька разів, хотів донести об’єктивну ситуацію, але потім зрозумів, що розуміння немає. Три з половиною роки розслідується справа. Чим більше ми йдемо назустріч, тим ширшим і ширшим стає матеріал. Відкритість сприймалась як слабкість, і ми почали відповідати через своїх юристів. І на якомусь етапі це вже перейшло в особистий конфлікт, який нічим не обґрунтований. 

Коні, мед, мухи і дощ. Якщо це все змішати, вийде певне оповідання. Ситуація з розслідуванням НАБУ чимось схожа на це. Оскільки суспільство не володіє усім об’ємом інформації, люди легко вірять у все, що написано. А позиція така, що Бахматюк – олігарх, і це зло. І в кінці, як вишенька на торті, стоїть гучне прізвище – Луценко, який нібито нечесно забрав справу в НАБУ. Однак чому ж тоді рівно через чотири дні після того, як Луценко змінив підслідність справи, 26 лютого детектив НАБУ порушує нову кримінальну справу проти «ВіЕйБі Банку» при тій самій фабулі, з тим самим формулюванням? Що вони втратили? Тепер живуть дві однакові справи: одна підслідна Генеральній прокуратурі, інша – НАБУ. Тобто ця пісня безкінечна. І ми не маємо можливості оборонитись законним шляхом. Голос розуму не почутий. Ми намагаємось донести свою думку, але це коло не буде розірване доти, доки не буде можливості оборонятись у нормальному законодавчому полі, поки не буде певних правил гри. Зараз, на жаль, нікого не хвилює кінцевий результат. Всіх хвилює показуха. Усі трактують закон так, як вважають за потрібне.

Є юристи, є адвокати. Будемо надалі діяти у юридичній площині. Сподіваємось, що достукаємось до якогось розуміння. Суть питання не тільки в цих 1,2 мільярдах гривень. Ми вже протягом кількох років пишемо листи, звертались до президента, прем’єр-міністра з проханням втрутитись у ситуацію. Усі підтримують нас на словах, кажуть, що все буде добре, але на ділі нічого не роблять. 

Насправді ж 1,2 мільярди гривень – це лише частина. Ваші банки: «ВіЕйБі Банк» та «Фінансова ініціатива» були одними з найбільших отримувачів рефінансування від Національного банку: у 2014 році вони отримали понад 10 мільярдів гривень.Як проходить процес реструктуризації цих кредитів? 

Ми виходимо з пропозицією повернути кошти, але нам відмовляють. Йдуть активні суди – близько 500 судів по всім напрямках з Національним банком та Фондом гарантування вкладів. Ми вже чотири з половиною роки намагаємось довести, що суди – це неефективний метод вирішення проблеми. Тому що всі об’єкти, які виграв Національний банк, просто стоять, вони з ними нічого не роблять. Коли об’єкт працює, він коштує дорожче. Це не наші слова, це прописна істина. Не руйнуйте платформу, яка коштує, умовно кажучи, мільярд доларів – ви продасте її за сто у кращому випадку. 

Щось повертається, але процес застиг на одному місці. Ти ж не можеш взяти одну частину на мільярд і не вирішити питання з десятьма мільярдами. Одне з другим комплексно пов’язано. Ми стукаємо у ці двері вже два з половиною роки. Коли доходить до конкретики, всі нас посилають в одну сторону і розказують: слухай, нам краще не зробити нічого, ніж зробити.