Олег Бахматюк: НАБУ боїться мене допитувати, адже справу доведеться закрити

Хочу прокоментувати чергову заяву НАБУ щодо справи, яка розслідувалась протягом 5 років і 5 разів закривалась через відсутність складу злочину. Це справа, яку більше року тому реанімував для НАБУ колишній заступник генпрокурора Касько, навіть не ознайомившись з її матеріалами. Ця справа стосується колишнього в.о. голови НБУ Олександра Писарука, про що НАБУ чомусь ніколи не згадує, і мене як колишнього акціонера “ВіЕйбі банку”. Із заяви НАБУ слідує, що головною проблемою в цій справі є не відсутність доказів завданих державі збитків та злого умислу, а те, що вони не можуть екстрадувати Бахматюка. При цьому тільки Бахматюк дуже хоче, щоб НАБУ його допитало. І у мене є пояснення, чому НАБУ цього допиту дуже боїться.

Почнемо з того, весь цей час найбільшими досягненнями НАБУ у цій справі були спроби моєї незаконної екстрадиції. Ви вже, мабуть, читали заяви Офісу Генпрокурора та представництва Інтерполу про те, чому НАБУ не має права вимагати таких процесуальних дій. Думаю, і читали заяви НАБУ про те, як їм заважають працювати. Насправді і прокуратура, і Інтерпол при всьому бажанні не можуть виконати забаганку Артема Ситника - адже є угоди про міжнародне співробітництво, згідно з якими такі дії дійсно є незаконними. Адже я не є в міжнародному розшуку, не ховають від слідства, офіційно повідомив НАБУ і інші слідчі органи про моє фактичне місце перебування, а правоохоронні органи Австрії цю інформацію офіційно підтвердили. Більш того, я все чекаю офіційного візиту детективів НАБУ, готовий і хочу дати відповіді на будь-які їхні питання. І марно чекаю цього вже рік і 2 місяці.

Дозволю собі суб’єктивну ремарку. Ми бачимо “екстрадиційний” хайп навколо цієї справи НАБУ саме тому, що не бачимо результатів розслідування. Більш того, за рік і 2 місяці, які НАБУ розслідує справу щодо надання НБУ рефінансування “ВіЕйБі банку”, мене не допитали жодного разу, менеджерів банку і колишнього в.о. голови НБУ Писарука, головного фігуранта справи, допитали аж 1 раз ще минулого року, і після цього втратили до них будь-який інтерес. 

До речі, щодо головного фігуранта. Чи чули ви хоч раз від НАБУ та “Центру протидії корупції” Шерембея і Шабуніна, прізвище Писарука у цій справі? Адже НАБУ не розслідує справи проти бізнесу. Справа може стосуватись тільки обвинувачень чиновника категорії “А”, а все, що стосується бізнесу, розслідується Національною поліцією, Службою безпеки та Державним бюро розслідувань. НАБУ ж називає цю справу “справою Бахматюка”, вочевидь, з боязні роздратувати західні посольства і МВФ - Писарук окрім всього певний час був працівником МВФ і на Заході має хорошу репутацію, а жодних доказів того, що він вчинив якийсь умисний злочин, НАБУ так і не знайшло. Власне, єдиним доказом того, що злочин вчинив бізнесмен Бахматюк, НАБУ вважає відкриту нараду в НБУ. Тоді, під час “банкопаду”, НБУ в межах своїх повноважень виділяв стабілізаційні кредити комерційним банкам, з яких клієнти масово виводили кошти через панічні настрої. Попри все моє негативне ставлення до дій НБУ в тій ситуації і те, що мене важко назвати фанатом Писарука, і сам НБУ підтвердив, і Фонд гарантування перевірив, і експертизи довели, що вся сума рефінансування, 1,2 млрд грн, була під контролем НБУ видана 80 тисячам вкладників банку. Більш того, сам банк я намагався врятувати від ліквідації за рішенням НБУ, у тому числі вклавши в нього суттєво більші кошти, але не знайшов тоді розуміння у пані Гонтаревої. 

У НАБУ є інша думка з цього приводу? Будь ласка, є офіційні висновки, експертизи, можна допитати всіх учасників процесу. Я ось запрошую детективів до бесіди з дотриманням норм чинного законодавства і положень міжнародних угод. Але допитів, окрім одного формального з Писаруком і одного допиту менеджерів банку, проведених ще рік тому, чомусь у цій справі більше не відбувається. За цей час Писарук виграв суд проти НАБУ, який визнав відкриття справи проти нього незаконним. Я теж виграв кілька судів, справу мали закрити, але для НАБУ виявилось зручним тільки одне рішення, рішення апеляційної палати ВАКС, щодо обрання мені запобіжного заходу. Інші рішення інших судів НАБУ вважає “не такими”. Судячи з їх заяв, “не такими” вони вважають і рішення прокуратури не порушувати міжнародні конвенції. “Не такий” для НАБУ і Інтерпол. Хоча всі ці структури не ухвалюють потрібне НАБУ рішення з однієї причини: оскільки це стосується порушення норм міжнародного співробітництва. І напряму стосується порушення прав людини, що є сферою розгляду ЄСПЛ.

Вчорашня заява НАБУ щодо “не такого” Офісу Генпрокурора, власне, також мене мало стосувалась. На мою думку, єдина мета всього цього хайпу, пошук “ворогів народу”, вся ця імітація бурхливої діяльності - приховати те, що справа по суті розвалюється. І мої покази поховають її остаточно. Єдине, що може робити НАБУ, і чим воно, власне, і займається, щоб хоч якось зберегти обличчя в цій ситуації - назвати Бахматюка “олігархом”, яким я не є хоча б через те, що не маю ні партій, ні телеканалів, і обвинувачувати у власній некомпетентності прокуратуру, суди, Інтерпол. Будь-кого, тільки не себе.

Звісно, за таких обставин і наявних (тобто відсутніх) доказів справу давно треба було б закрити, але вона явно знаходиться для Артема Ситника в площині особистих інтересів. Працівник моєї компанії був головним свідком на суді, який визнав Ситника винним у корупції, за наслідками директор НАБУ офіційно занесений до реєстру корупціонерів НАЗК. Я вважаю, і аргументовано доводив це не раз, що справа Ситнику потрібна як інструмент помсти мені і як інструмент знищення моєї компанії. Я вже рахував колись, що війна Ситника проти мене принесла більше збитків компанії, ніж принесла нам війна Росії проти України. Дійсно, за останній рік і 2 місяці переслідування з боку НАБУ 30% наших працівників залишились без роботи, ми були змушені закрити підприємства. Ми заплатимо набагато менше податків (а ми були одними з найбільших платників податків в Україні, нагадаю). 

Врешті, НАБУ не цікавить повернення коштів до бюджету - пропонувались меморандуми, пропонувались вигідні для держави шляхи врегулювання питань заборгованості українських банків, що виникли внаслідок банківської кризи 2014-2017 років і політики НБУ. НАБУ не цікавить і пошук істини у цій справі, інакше мене б хоч раз допитали. Простіше все списати на екстрадицію, яка не вдалась, хоча допит якраз НАБУ і не цікавить. У вас ще є сумніви, що це не так? Я заявляю ще раз: очікую візиту детективів НАБУ до офіційно відомого їм місця перебування, де в рамках міжнародного співробітництва згідно з установленими законодавством процедурами я готовий дати відповіді на питання НАБУ до мене. Всі інші “відмазки” обґрунтовано вважатиму окозамилюванням українського суспільства і спробами НАБУ “повісити” провал розслідування на інші, непричетні до цього слідства, українські і міжнародні слідчі органи і правоохоронні структури.